Вулиця Коновальця Івано-Франківська

Вулиця Євгена Коновальця — одна із головних вулиць в Івано-Франківську, що веде від центру — вулиці Січових Стрільців на південь до р. Бистриця Надвірнянська — околиці міста і далі переходить в дорогу в напрямку до м. Надвірна.

Існує від початку XVIII століття.

Довжина вулиці найбільша в місті — 5 600 м.

Колишню назву,— Зосина Воля надали вулиці власники міста,— Юзеф і Вікторія Потоцькі в пам'ять своєї дочки Софії. Софія померла в молодому віці, але за життя відзначалася своєю добротою, опікувалася сиротами і каліками, які оселялися переважно в цій місцевості. Виконуючи її волю батько збудував тут притулки для бідних.

За часів австрійської влади вулицю перейменували спочатку на Каліцька, але з другої половини XIX ст. їй знову повернули назву Зосина Воля. Не змінювали її і в часи ЗУНР. Сьогодні єдиним нагадуванням про стару назву є ресторан Зосина Воля відкритий на цій вулиці.

Під час німецької окупації носила ім'я Т. Шевченка.

У 1944 р. радянська влада прейменувала вулицю на П. Дадугіна — капітана, який загинув у бою за місто.

10 лютого 1993 року вулиця одержала ім'я Євгена Коновальця. Він перебував у Станиславові в 1919 р. в питанні підписання акту злуки.

Нинішня довжина вулиці збереглася від 1965 р., коли с. Опришівці приєднали до Івано-Франківська і центральна вулиця села стала продовженням до тогочасної вул. Дадугіна.

Раніше вулиця закінчувалась там, де сьогодні знаходиться Європейська площа, а далі йшла Опришевецька дорога. У 1925 р. було утворене Опришевецьке передмістя, втім, ще майже без забудови, і вулицю продовжили до нинішнього аеропорту (на той час його не було).

За Польщі вулиця була значним промисловим осередком, в тому числі тут знаходилося більшість цегельних заводів міста: Урмана (№ 83), І. Танненбаума (№ 101), «Пезет» М. Касвінера (№ 132). Жодний із них не зберігся.